Про смаки
Є різні мелодії на мобільники. Є просто мелодії, які просто сповіщають хазяїна, що зараз хтось скаже “Привіт” або “Алльо, бля”, а є висококласні поліфонічні шедеври, хазяїни яких терпляче чекають десятки секунд, поки всі оточуючі (які на його думку ніколи такої лафи ше не чули і аж ніяк не встигли обзавестися подібною) насолодяться усіма нюансами , аж потім беруть трубку. Є просто мелодія від нокії :)…
Йожу не пощастило – його переслідувала одна мелодія. Причому чудова мелодія – класний гітарний вступ секунд на 6, потім на 3 секунди вступало піаніно, і аж потім, коли здавалося от-от настане цей чудовий момент, коли мелодія повністю себе розкриє, видасть все, що в неї вклав автор , всі свої таємниці, всі навпівтони і занурить в атмосферу… переривалася тупим і зовсім немузичним і неминучим як сесія “алло”. Своїм “алло” мелодію переривали всі – молоді дівчата, які тицяли в рожеві мотороли довгими нігтями, юні діти, гопніки зі свіжоспижжезнайденою мобілою і офісний планктон в чистих сорочках. В маршрутці, в черзі в магазині, просто на вулиці. В кошмарних снах навколо Йожа літали нотні записи з закорючками і невідомий співак як гамму розспівував трикляте “алло”. Йож вслухався в усі дзвінки, прислухався до всіх радіостанцій, розпитував знайомих в надії…
Сьогодні Йож навідався до свого універу. Навчання ще не почалося, тому він спокійно і без стьромних перебіжок і заклинань “я невидимий, мене ніхто не бачить”, “скоро здам, чеснслово” пройшов повз деканат і підійшов до свіжого розкладу. На лавці неподалік сиділа дівчина і гортала конспект. Йож з вумним виглядом дістав з кишені моб з цифровою камерою і почав фоткати свою частину розкладу (а шо, я не дитя 21 століття?). Раптом заграла ТА мелодія. Дівчина з стурбованим обличчям полізла в сумочку і почала копатися в ній стільки, щоб Йож встиг повернутися до неї і вигукнути “Стаять, баяцца” “Ціха, нехай грає”. Дівчина від несподіванки завмерла і закліпала віями, а мелодія продовжувала грати… Ось пройшли перші секунди гітари, доречно зазвучало піаніно і Йож вже очікував або флейту, або віолончель, як раптом дурний чоловічий голос констатував з динаміка мобіли: “Мусара казли, а я хачу на волю”..
Йож сплюнув і сердито закрокував геть. Услід дивилася здивована дівчина, а з мобіли наярювала пекельна суміш хриплого голосу і божественного піаніно.
Ну не пи*дець, а?
:)