Згадайте, як в дитинстві вас лякали наркотиками і наркоманами. Казали, що ви помрете, але перед тим у вас випадуть зуби, очі, відваляться руки і вуха і ви будете схожі на череп. А чому ці добрі люди не вказували на інший бік цього дива природи?
Зараз спробую привести вам цікаві факти, які в школі вам не розкажуть. Отож розпочнемо серію історій з…
Діетиламід d-лізергінової кислоти. Він же ЛСД.
Напівсинтетична психоактивна речовина з сімейства тріптамінів. ЛСД може вважатися найвідомішим психоделіком, що використовується або використовувався як рекреаційний наркотик, а також як інструмент в різних трансцендентальних практиках, таких, як медитація, психонавтика, або забороненій законом (але легальноій у минулому) психоделічної психотерапії. ЛСД синтезують з лізергінової кислоти, яка добувається із спорин’ї, мікроскопічного грибка, що паразитує на злакових рослинах (наприклад, пшениці).
Після відкриття, дану речовину використовували для лікування різних розладів і захворювань психіки, наприклад шизофренії. Первинні результати медичного використання демонстрували великий потенціал, проте використання ЛСД згодом вийшло з-під контролю, в молодіжному середовищі і придбало дуже великий розмах, що викликало політичний скандал і привело до повної заборони ЛСД для будь-яких цілей, як медичних, так і рекреаційних, а також духовних. (ми ще не раз побачимо, як майже недосліджену речовину з великим потенціалом просто брали і забороняли в гарячці)
Типова доза ЛСД знаходиться в діапазоні 50—150 мкг, а доза, при якій відчувається пороговий ефект дії, складає 20—30 мкг — це надзвичайно мала кількість речовини. По одній з оцінок, кількість молекул, проникаючих безпосередньо в мозок, рівна 30—40 тисячам. Даний факт демонструє абсолютно унікальні психоактивні властивості ЛСД, показуючи, що всього декілька тисяч молекул речовини на мільярди клітин головного мозку здатні відчутно впливати на психіку людини. Наприклад, для активної дози мескаліна в 0,2—0,5 г відповідна доза ЛСД приблизно рівна 100 мкг (за оцінкою, проведеною Альбертом Хофманном). З цього виходить, що психоактивна сила дії ЛСД в 5—10 тисяч разів більша, ніж у мескаліна!
Одне з досліджень 1960-х років вивчало питання використання ЛСД як знеболюючого для лікування хронічних болів, викликаних онкологічними захворюваннями або серйозними травмами. Навіть для незначних доз, менших, ніж звичайні психоделічні, було виявлено, що як анальгетик, ЛСД діє не менш ефективно, ніж традиційні опіати (наприклад, морфій), в той же час значно довше (у ряді випадків більше тижня після піку дії ЛСД, незважаючи на те, що вже через 10 годин речовина з крові виводиться повністю)
Деякі лікарі в США нелегально використовують ЛСД для лікування кластерних головних болів – рідкісного захворювання, яке викликає надзвичайно інтенсивні больові відчуття. Хоча даний феномен не вивчався у формальній медицині, багатократні випадки підтверджують здатність ЛСД і псилоцибіна зменшувати кластерні болі і навіть переривати кластерний цикл, повністю запобігаючи майбутнім проявам синдрому.
У дослідженні 2006-го року був проведене опитування 53 пацієнтів з синдромом кластерного болю, які застосовували ЛСД і псилоцибін, і більшість з опитаних повідомило про особистий досвід цілющого ефекту. Треба відмітити, що дане дослідження використовувало малі дози речовин, що не викликають ніяких психологічних ефектів, що безпосередньо вказує на можливість використання ЛСД і псилоцибіна як ефективного лікарського засобу для лікування синдрому.
Також існує великий потенціал ЛСД для лікування алкоголізму. Ряд досліджень 1950-х років визначили, що використання ЛСД для лікування алкоголізму має 50 % успіх, що перевищувало в п’ять разів десятипроцентний успіх звичайних, традиційних на той момент методів.
ЛСД, як і будь-яка психоделічна речовина, може проявити латентні психічні захворювання. ЛСД однозначно не слід вживати емоційно нестійким людям, оскільки зміна емоцій під його дією може відбуватися дуже швидко і неконтрольовано.