Фільм за 24 години
Якщо добре пошукати, то в моєму місті завжди можна знайти чим себе зайняти. І маю надзвичайну радість, що невідомо як став постійним учасником проектів “За 24 години”. Як вже зрозуміло з назви, суть така: збирається купа людей з шилом в дупі і головою на плечах і створюють ЩОСЬ за 24 години в режимі повного дедлайну. Особливий шик в тому, що переважна більшість учасників повні аматори в тому, чим займаються, і навчатися доводиться в процесі роботи під керівництвом тих, хто має хоча б якесь уявлення в справі. Наприклад позаминулого разу 2 команди робили журнал (результат), а на минулих вихідних ми займалися зйомкою короткометражки, де я взяв на себе скромну роль сценариста. Результат нижче, а різноманітна текстовочка і спіч режисерів, який нагло і безсоромно перекрутив інтерв`ювер десь тут:





Отак завжди. Весь рік виконавці морять музичним голодом, а ближче до зими видаю такий потік смакоти, що розгрібати втомлюєшся. От і СКАЙ видали довгоочікуваний для когось альбом Знак оклику. Не те що б я був запальним фанатом Скаїв, та музика їх завжди знаходила певний відгук зосередини, але і вимагала особливого нАстрою і настрОю для прослуховування, тому потрапляла в плейлісти зовсім рідко. Але новий альбом зовсім інша справа. В плеєрі він у мене вже третій день, а деякі пісні я знаю вже мало не напам*ять наскільки це все чудово. Музика стала більш серйозною, насиченою, але те що це СКАЙ пізнаєш ледь не з перших акордів. Єдиний мінус — частенько виникає дежавю, чув щось схоже у Сплін та Другої Ріки, але отримувати задоволення це анітрохи не заважає. Тепер з нетерпінням чекаю можливості послухати це вживу і розвести Собчука на третій автограф :dance:
Минулого посту я вас жорстоко надурив надурившись сам. Після отримання неймовірного задоволення при прослуховуванні