Блог червоних кров'яних козеріг » Germis

Фільм за 24 години

Germis — Fri, 22 Jul 2011 21:05:11 +0000

Якщо добре пошукати, то в моєму місті завжди можна знайти чим себе зайняти. І маю надзвичайну радість, що невідомо як став постійним учасником проектів “За 24 години”. Як вже зрозуміло з назви, суть така: збирається купа людей з шилом в дупі і головою на плечах і створюють ЩОСЬ за 24 години в режимі повного дедлайну. Особливий шик в тому, що переважна більшість учасників повні аматори в тому, чим займаються, і навчатися доводиться в процесі роботи під керівництвом тих, хто має хоча б якесь уявлення в справі. Наприклад позаминулого разу 2 команди робили журнал (результат), а на минулих вихідних ми займалися зйомкою короткометражки, де я взяв на себе скромну роль сценариста. Результат нижче, а різноманітна текстовочка і спіч режисерів, який нагло і безсоромно перекрутив інтерв`ювер десь тут:

Руферське щастя

Germis — Mon, 27 Jun 2011 07:03:55 +0000

Однією з причин, по якій я страшенно любив своє місто, була велика кількість напіввідкритих дахів з класними краєвидами. Таке собі дурнувате хобі-колекціювання. Нещодавно в колекції з*явився досить рідкісний екземпляр. На фото краєвид з 16-поверхового будинку закинутого міста Прип*ять, яке я відвідав минулого місяця. Моторошна краса.

Весь альбом поїздки можна подивитися тут

Дівчата – 12

Germis — Fri, 24 Jun 2011 06:00:21 +0000

Крик Вільгельма

Germis — Wed, 22 Jun 2011 06:00:23 +0000

Як ви думаєте, що спільного між великою купою мультиплікаційних персонажів, дрібних кінозлодюжок, десятком солдатиків та ковбоєм Вільгельмом з фільму якихось там лохматих 50-х? Як виявляється, звукорежисери по причині ліні чи ще чогось, тягають вирізаний крик того самого ковбоя Вільгельма з фільма у фільм вже на протязі півстоліття. Ось вам відео:

Покупка року

Germis — Mon, 20 Jun 2011 19:35:05 +0000

Завжди любив подорожі, та в силу багатьох обставин (ліні, або ліні, або ще ліні) виконував лише піші переходи. Але два місяці тому в моє життя на двох колесах прикотилися зміни у вигляді отієї цяцьки, що на малюнку. І тепер я дивлюсь на себе колишнього як на інваліда, що пересувається з черепашою швидкістю на безгуздому руховому апараті з кісток і плоті в радіусі 5 кілометрів від своєї квартири.

За перший тиждень я проїхав своє місто наскрізь в усіх напрямах. За другий виїздив всі околиці і почав ненавидіти пішоходів. Через місяць після покупки, я відчув солідарність з корейськими поварами і почав крутити ногами під час сну. Залишилося під час сну зубами імітувати звук перемикання передачі і можна виступати в цирку. З хорошого – у мене зникла в невідомому напряму ВСД, яка супроводжувала мене від шкільної парти і воєнкомата (якщо її десь побачите, передайте, що у неї немає шансів), я ледь не втопився в болоті за 45 км від міста і всіх ознак цивілізації і у мене скоро будуть ноги як у бройлера.

Отож, що я вам скажу: є можливість – купуйте. Чудова інвестиція в своє здоров`я і джерело корисних навичок. Типу як краще вибиратися з болота в далеких єбенях і як краще готувати собак під соєвим соусом.

UPD.: Судячи з мого кишенькового нафігатора, моє місто виглядає тепер так.