Байка про мертвого програміста і квадрат Мелєвіча
Згадалась мені тут чудова байка з копірайтом “не моє”. Have a fun.
Працювали в одній конторі сисадмін і програмер. І одного дня отримали завдання – налаштувати сервак. І налаштувати так, щоб той міг разом із спеціальними скриптами працювати з зображеннями.
Адмін значить кидається до сервака і ставить там апачі, пшп з модулями, короче робота кипить. А програмер пішов писати прогу, для перевірки працездатності функцій по роботі з корцінками, яка для теста мала вивести на екран такий собі квадратик. Ну за деякий час запускають на серваку написаний програмером скрипт… І ніфіга. Екран кольору снігу вершини Евересту, “корцінки не грузяццо” тк сказати…
Адмін біжить до сервака перевіряти конфіги, права доступу, чи погодовані троянчики і т.д.. Програмер шукає помилки в коді, затирає деструктивні функції і міняє місцями коменти. Дубль два – ніфіга, білий екран. Адмін провітрює сервак і повертає на місце спижжений тиждень тому модуль пам`яті. Програмер йде читати документацію, або робити вигляд що він розуміє, що він читає документацію. Дубль три – ніфіга, білий екран…
Займались вони коханням з налаштуванням до пізньої ночі. Їх дружини вже полягали спати, залишивши на столі холодні коцлєти. А вікно броузера вперто не хотів показувати кводрацік. Біля сервака валялися шаманський бубен, щасливі заячі лапки, а кров`ю щасливих зайців були написані сирці проги на стіні в програмерській. Перед білим екраном сиділи програмер і адмін, втикаючи внікуди.
Раптом програмер з криками “Бл-я-я-я-я” побіг колупати прогу. Дубль вже хрєн зна який – вуаля! Монітор блимав жовтесеньким прямокутничком. Адмін кинувся цілувати програміста і розпитувати в чому була проблема. Той, поламавшись з годину, сказав: “Та знаєш, на білому фоні дуже важко розгледіти білий квадрат”…
А мораль цієї байка така – “В кінці світу будуть винні програмісти” :)