Постшмурдяк і медитація
Бог сна Морфеус і бог гулянок Бахус разом з безімяною богинею пам*яті відправились пити пиво, залишивши тєло, яке важко сопіло на ліжку, наодинці з богом страшного бАдуна, який (по суб*єктивним відчуттям) міг спокійно працювати в Гестапо.
Тєло відкрило одну зіницю і сонячне проміння одразу почало випалювати маленькими лазерами на задній стінці черепа усіляку матєрщіну, яку тєло одразу озвучило, замружившись. Полежавши так секунди дві, тєло зробило спробу згадати вчорашній вечір. Записи в голові закінчувалися на третьому літрі пива, але судячи по гамі смакових відчуттів в роті, в тєло були залиті шмурдяк і ше якесь галіме вино. Це все закусувалося цигарками, незважаючи на те, що з куривом було зав*язано ще в 11 класі. Ці здогади підтвердив шлунок, який радісно забурчав, вимагаючи чогото попити, або хоча б вивільнити залишки продукції алкогольної промисловості.
Вставати тєло не наважилось, оскільки навіть поворухнути пальями на нозі без хруста в голові і бурчання в шлунку було нереально. Подумавши ще декілька секунд, тєло вирішило подзвонити товаришам, по-ходу тим людям, з якими проводилась закупівля пива. Була надія відновити залиту алкоголем пам*ять. Тєло повільно повернуло голову набік. Мозок зі страшним гуркотом перекотився на дно черепної коробки, втрачаючи залишки пам*яті та свідомості.
Так воно і було – неподалік на ліжку валявся мобільний (віком 5 днів, оскільки старий був загублений при загадкових обставинах – абсент, шмурдяк, амнезія). Зробивши випад лівою рукою, тєло зрозуміло, що сили звої воно переоцінило, оскільки рука приземлилась трохи лівіше мАбіли і більше не подавала ознак життя. Провівши сеанс медитації (“Більше а ні краплі в рот, тільки кефір”). Мозок купився на таку дешеву найоб обманку і рука дотягнулася до мобіли. Ще проблема – пальці вперто не хотіли натискати потрібні кнопки і прогаявши в спробах хвилину, тєло зроуміло, що а ні через адресну книгу, а ні шляхом набору потрібних цифр (які до того ж воно не пам*ятало) вийти на звязок не пофартить.
Та раптом темну черепушку з мозком на дні осяяла прекрасна ідея. Поминаючи добрим словом світлих богів-конструкторів з Сіменса, тєло натисканням однієї кнопки активізував голосовий набір. Прийшов здогад, що таку фішку було придумано інженерами під час сеансу такого ж бАдуна. Коли купувався телефон, на голосовий набір увага не зверталася, але по приколу кожному абоненту в тел. книзі була назначена голосова мітка. Якщо сказати правильну фразу, телефон автоматично набирає заданого абонента. В даній ситуації тєло дужже добре пам*ятало тільки одну голосову мітку…
Набравши більше повітря (страшна мука), тєло на одному диханні виголосило “пиво – йад”. Телефон пілікнув, повідомляючи, що фраза не підходить і потрібно повторити. Ще б пак, запис міток проводився бадьорим, веселим голосом, але ж ніяк тихим мученицьким шепотом. Якби телефон повідомив “Трєвога, чужой” або “Не дихай на мене, мені погано”, тєло абсолютно б не здивувалося, тому повторило спробу…
… В кімнату зайшла матір тєла і пабачила кумедну картину: на ліжку лежало Шото і страшним голосом, немов якесь закляття повторяла одну фразу – “Пиво – йад”. Подивившись на це бєзобразіє, вона мовила: “Сина, я не думаю, що тобі зараз допоможе медитація, сходи попий водички”…
День тільки починався……