Про квашений суп і білу гарячку
Була у нашому місті одна група. І був у тій групі учасник (чи то вокаліст, чи то басист), у якого був класний ннейм – Суп.
І от на одному панк-хфестивалі, виступивши, група в повному складі відправилась бухати (хоча виступали вони вже в кондиційному стані :)) і роздавати автографи (доречі, як пишеться це слово?) своїм прихильникам і всім, хто попадеться під руку. Слід зазначити, що автограф (прально написав?) Суп ставив теж оригінально – на руцях шанувальника маркером вимальовував “Здраствуй, я Суп”.
І в самий розпал гулянки, в кафешку заходять учасники ще одної групи (вибачте, назву не знаю) з не менш оригінальною вокалісткою під ім*ям Білка. Оскільки групи підтримумували дружні стосунки, вони обмінялися автографами і в тіла далі лилися літри алкоголю…
На ранок Супу було дужже погано, таких попоїщ він не проводив ніколи. Ясно, що про вчорашній вечір той не пам*ятав нічого, окрім того, що бухали багато. Розплющивши руками очі, він з жахом побачий як крізь сильний туман у нього на лівій руці проступає напис “Здраствуй, я Белка”…
Суп після не пив місяць.