Про пилюку і амнезію (трясця їй)
ЙоЖ носився по квартирі, зносячи все на своєму шляху. Потім хвилини дві лупцював стіну і подушки. Потім сів і почав тупо дивитись у вікно. Він намагався щось згадати…
Дві хвилини до того:
“Бліна, якого було прибирати у мене на столі?!?! Хто просив!?! Я шо не можу сам прибрати??!?! Я ж попереджав, шо ніфіга нізя тут чіпати!?! Якщо я поклав це саме так, то воно так і повинно лежати?!? А-а-а-а!!!! Кому заважала пилюка!!!!!?”. Щоб не заматюкатися при сестрі, ЙоЖ помчав по квартирі…
Місяць до того:
- Дивись, щас прога тобі згенерує пароль для доступу до твого електронного гаманця. Нема паролю – нема доступу, це дуже серйозна система – втовкмачував ЙоЖу приятель – О! Згенерило. Запиши десь і не загуби
- Куди я тобі запишу, зараз годину олівця шукатиму
- Ну не знаю… О! Дивись, он по тій пилюці, що під клавіатурой, писати можна…