Блог червоних кров'яних козеріг

День четвертий. Жодного натяку на похмілля. Незважаючи на раннє пробудження, затуманеності немає. День пройшов відносно бадьоро, вечірня втома відсутня. Сон йде важко.

День п`ятий. Це катастрофа. Абсолютна відсутність робочого настрою. Незважаючи на 7-годинний сон, стан вялий і апатичний. 20 сторінкивий пробіг по вікіпедії, засвоюється чудово, інтерес присутній. Код йде повільно. Ближче до вечора бадьорість повертається, але бажаня щось робити відсутнє. Засинати важко. Після нічного пробудження заснути практично неможливо.

День шостий. Аналогічно п`ятому. Сон поверхневий.

День сьомий. Однаково стандартне пробудження. Голова ясна, настрій бадьорий. Код йде звичайним темпом, але без частих перерв на обдумування. Вечором відсутній інтерес до читання, трохи апатичний настрій. Сон поверхневий, на межі сну і дрімоти.

День восьмий. Катастрофічне поєднання бадьорого стану і апатичного настрою. Відчуття надзвичайно гнітюче. Прийом препарату вирішено припинити. Сон важкий. Пробудження стандартне.

Висновки. Після прийому відчуття двоякі. Так, обіцяний стан бадьорості, так, обіцяна відсутність втоми. Але навіщо ці плюшки, якщо нічого не хочеться робити і будь-яка робота не приносить задоволення? Чи б проміняли ви стан “хочу та вже сил немає” на стан “можу, да нафіг треба”. Якби я був студентом, я б хавав це кілограмами, бо дня реально не вистачало, а не спати було не так критично. Але не зараз.

Не можу проминути чудову властивість – відсутність похмілля. Можна взяти на замітку. Знову ж таки, якби був студентом, то тільки з цієї причини мав би вдома стратегічний запас цієї гидоти.

Найжирніший мінус – відчутні проблеми зі сном. Незважаючи на те, що норми часу ніяк не змінилися, сон йшов реально важко, і задоволення сон приносив мало. Порівняння 10 хвилин на засинання і 30 хвилин явно не в плюс фенотропілу. Окрім того існував великий ризик встати вночі попити води і засинати до ранку. Кому як, а сон для мене святе.

З дати кінця експеременту пройшов вже певний час, тому можу сказати, що ні звикання, ні ефекту відміни не спостерігається. Сон повернувся до норми.

Отож чи варто приймати вирішувати вам. Плюси і мінуси я озвучив і мінуси для мене значно перевищили плюси, та і на роль еталону для тесту ліків я не претендую. Якщо ви студент-алкоголік в стані перед сесією – це ваш вибір. Якщо ж ви хочете отримувати якесь задоволення з вашої діяльності, а не перетворюватися в вола, то краще не чіпайте. Read more…

Перший день. Звичайна таблетка, трохи гіркувата на смак. Після першого прийому було боязно за можливий прояв флешбеків. Повз мене повзали б зайчики і я б задивившись потрапив би під жирафа коли переходив дорогу. Але минулося. Після прийому ніяких відчутних змін не відбулося і після години часу. Оскільки мені треба було їхати в Київ по робочим питанням, випала чудова можливість перевірити дію препарата. Поясню. Київ для мене пекло. Це наскільки виснажливе місто, що по приїзду додому я просто падаю на канапу і перестаю існувати.  Перший плюс фенотропілу, випробовування він пройшов. Я не тільки продуктивно відпрацював, а й залишився бадьорий вечором. Перший мінус фенотропілу – не йшов сон, що на мене зовсім не схоже.

Другий день. Ранок класичний – прокидаюсь овочем, чаєм підвищую свій статус до зомбі. Друга таблетка. Робочий день. Перекурів поменшало. Відчуття спокою і сили, але голова туманна, що можна списати на неповний сон. Відсутність бажання пити каву. Написання коду йде як завжди розмірено, осяянь немає. В побічних діях написано “відчуття тепла”. За вікном +35, вибачте якщо це зробив я. Другий плюс препарату – відсутня вечірня втома, але бадьорості немає. Засинати важко.

Третій день. Третій плюс препарату проявився зранку – не відчувається недосипання після важкої ночі. Бадьорість відсутня, що не характерно для вихідного дня, третій мінус препарату. Посеред дня проявився четвертий плюс – відсутність легкої полудневої ліні після хорошого обіду, хоч влаштувати собі сієсту у вихідний було б прекрасно. На алкогольне сп`яніння впливу ніякого. Ні на кількість необхідного алкоголю, ні на якість стану. Після 10 кілометрового пішого переходу з запливом на малі дистанції приємна втома в м`язах, але втома не заважаюча. Сон накотився швидко, але це був алкоголь.

Не перемикайтесь.

Окей, надихнувшись плюшками, які мені пообіцяла інструкція-опис, наскрібши по сусєкам трохи грошей, відправився в похід по аптекам. Місто у нас не столиця, тому на позитивний результат пошуку особливо не розраховував і вже в голові прораховував, скільки морозива можна буде купити на сусєчні гроші. Був приємно здивований. Вже в першій аптеці мені сказали “Немає, закінчився” і подивилися як на наркамансукакончений, що натякало на успіх оперції. Друга аптека порадувала тим же, а от в третій удача повернулася до мене не попой, а бюстом.

10 таблеток обійшлися в 90 грн і грошей залишилося ще й на морозиво. Шляху назад вже не передбачалося – або я жеру таблетки, або мене душить моя жаба :)

Оскільки суб`єктивними враженнями вас грузити не хочу, приведу під катом вихідні показники, на які впливає препарат, на старті експеременту і з якими будемо звірятся на фініші.  Старт відбувся 10.06.10. Залишайтесь з нами.

Read more…

Давненько я не писав про наших маленьких хімічних друзів. Сьогодні я розповім вам про нову панацею, яку вільно жруть мільйони народу і при цьому не вважають себе наркоманами. Сьогодні в гостях у нас жирна молекула Фенотропілу.

Фенотропіл (МНН: Фенілоксопіролідінілацетамід або N-метил-карбамоїл-4-феніл-2-пірролідон) – ноотропний лікарський препарат з групи рацетамів. Чинить загальну стимулюючу дію і підвищує стійкість до простудних захворювань і стресів.  Включено Всесвітнім антидопінговим агентством в список заборонених препаратів.

Як водиться, у кожної хімічної гидоти, якою лякають дітей в школі, є своя біографія, при чому юні роки хімічна гидота як правило успішного вирішувала якусь проблему. Так і тут. З самого початку Фенотропіл скормлювали радянським космонавтам щоб ті менше пирилися на зорі і більше працювали. Випробовування на космонавтах пройшло вдало, тому Фенотропіл успішно перебрався до аптек (на космонавтах багато не заробиш).

Я недарма назвав це панацеєю. Якщо почитати опис, то зрозуміло чому:

-  активує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам’яті, покращує концентрацію уваги і розумову діяльність

- полегшує процеси навчання, підвищує стійкість тканин мозку до гіпоксії та токсичних впливів, поліпшує настрій.

- позитивно впливає на обмінні процеси і кровообіг головного мозку, стимулює окислювально-відновні процеси, підвищує енергетичний потенціал організму за рахунок утилізації глюкози, покращує регіонарний кровотік в ішемізованих ділянках головного мозку.

- підвищує вміст норадреналіну, дофаміну і серотоніну в головному мозку.

- сприяє поліпшенню зору (збільшення гостроти, яскравості і полів зору)

- покращує кровопостачання нижніх  кінцівок

- стимулює вироблення антитіл у відповідь на введення антигену, що вказує на його іммуностімуліруюшіе властивості

Вся сіль і цукор в тому, що препарат не викликає залежності і синдрому відміни, тому можливість підсісти стрімко прямує до нуля. І в аптеках продається вільно (окрім наших північних сусідів, хехехе)

З якого боку не підійди – суцільні плюси як на кладовищі. Залишилося з Фенотропілу добувати ядерну енергію і людство може розлабитися. Але якось аж це все дивно. Про клінічні дослідження я не чув, пблікацій на пабмеді не густо. Але з іншого боку у нас купа задоволених відгуків споживачів. Дивина і годі, тому чекайте детального огляду тільки у нас. Не перемикайтесь.

Отож, продовжу пропагувати серед молоді заборонений плід ). Тепер на черзі у нас Екстазі

Метилендіоксиметамфетамін, MDMA (3,4-метилендиокси-N-метамфетамін) — напівсинтетичне психоактивне з’єднання амфетамінового ряду, що відноситься до групи фенілетіламінів. Пігулки з даною речовиною відомі під сленговими назвами «Екстазі», (англ. “E”) або «Єшка», «Adam», «XTC». Проте в пігулці «екстазі» може опинитися все що завгодно (від MDA до DXM).

MDMA був вперше синтезований в 1912 році німецьким хіміком Anton Kollisch Merck. Дослідники у той час не знали і не припускали яких-небудь особливих властивостей цієї речовини, і даний патент описував його тільки як побічний продукт в синтезі гідрастініна.

Достовірно не відоме ім’я першої людини, яка вперше прицняла MDMA. Популярність до MDMA прийшла тільки в кінці 70-х років завдяки роботам Олександра Шульгіна, легендарного ученого-дослідника психоактивних речовин. У 1976 році, по рекомендації одного з своїх студентів, Шульгін синтезував і випробував його на собі, використовуючи обережний метод з поступовим збільшенням дози.

Одним з друзів Шульгіна був Лео Зеф (англ. Leo Zeff) професійний психотерапевт, який був вражений потенціалом нової речовини і з ентузіазмом почав використовувати його на практиці. Доктор Зеф активно сприяв розповсюдженню інформації про відкриття в середовищі психотерапевтів. Поступово MDMA починає використовуватися все ширше і ширше, як препарат, що допомагає проводити сеанси психотерапії.

Але незабаром розповіді про MDMA просочилися у великий світ. Ряд газетних статей що з’явилися до середини 1980-х захоплено вихваляли цей препарат, розповідаючи, що він здатний давати результат «одного року терапії за двохгодинний сеанс», і описуючи це відкриття як важливе досягнення в пошуку хімічних речовин для досягнення щастя.

У 1980-х роках MDMA стає популярним в молодіжному середовищі, і відкрито продається. Особливо популярним препарат став в штаті Техас, де він розповсюджувався в барах і нічних клубах Далласа. Будь-який охочий міг також купити MDMA за допомогою кредитної карти по каталогу, подзвонивши на безкоштовний 800-номер. У деяких магазинах MDMA продавався в маленьких пляшках під назвою «Sassyfras».

Реакція американського відділу по контролю наркотиків (DEA — Drug Enforcement Administration) на використання MDMA, що вийшло з-під контролю, привела до заборони і приміщення його в Список I в 1985 році.

Це рішення ніяк не враховувало думку наукового співтовариства, яке висловлювалося за відміну надмірно жорсткої заборони, що допускало б використання MDMA в терапії і наукових дослідженнях.
Незабаром прикладу США послідували і інші країни і до 90-х років виробництво Е перейшло повністю в тінь.

Як емпатоген MDMA діє на психіку, викликаючи стан ейфорії, що виражається в повному придушенні негативних емоцій (страху, недовір’я, ненависті, роздратування і т. п.), «розм’якшенні» внутрішнього его, загостренні позитивних емоцій і плотського сприйняття, поліпшення комунікабельності, оцінки себе і інших. Це описується як всеосяжне відчуття що все добре в світі і в самому собі.
Ефект емпатії пов’язаний з виділенням гормону окситоцина. Окситоцин виділяється у великих кількостях після оргазму або пологів.

Серед позитивних ефектів від прийому значаться:
# Швидке позбавлення від психологічних проблем, не дивлячись на те, що ці проблеми можуть складатися протягом всього життя (наприклад, відомі випадки позбавлення від заїкання за один сеанс, позбавлення від провини, пов’язаної з втратою близьких і т.д.).
# Відчуття здоров’я і благополуччя
# Посилене бажання спілкуватися (комунікабельність). Навіть найсоромливіші люди з легкістю стають здатні говорити на будь-які теми або починати нові знайомства
# Знижені механізми психологічного захисту і страху емоційних травм
# Відчуття комфорту, близькості по відношенню до інших людей, навіть незнайомих
# Відчуття любові і емпатії
# Здатність прощати
# Розчинення нейрологічних страхів
# Збільшена сприйнятливість музики
# Посилення плотських відчуттів (смаку, запаху)
# Відчуття духовного переживання, здатного змінити життя

MDMA, як і інші психоделіки, не викликає фізичної залежності. Можливість формування психічної залежності точно не доведена, хоча ряд досліджень в цій області указують на вірогідність того що деякі користувачі MDMA сформували таку залежність.

ЗІ.: Ця стаття не є пропагандою нездорового способу життя. Не забувайте, що після наркотиків у вас випадуть зуби, очі, відваляться руки і вуха і ви будете схожі на череп.

Згадайте, як в дитинстві вас лякали наркотиками і наркоманами. Казали, що ви помрете, але перед тим у вас випадуть зуби, очі, відваляться руки і вуха і ви будете схожі на череп. А чому ці добрі люди не вказували на інший бік цього дива природи?
Зараз спробую привести вам цікаві факти, які в школі вам не розкажуть. Отож розпочнемо серію історій з…

Діетиламід d-лізергінової кислоти. Він же ЛСД.

Напівсинтетична психоактивна речовина з сімейства тріптамінів. ЛСД може вважатися найвідомішим психоделіком, що використовується або використовувався як рекреаційний наркотик, а також як інструмент в різних трансцендентальних практиках, таких, як медитація, психонавтика, або забороненій законом (але легальноій у минулому) психоделічної психотерапії. ЛСД синтезують з лізергінової кислоти, яка добувається із спорин’ї, мікроскопічного грибка, що паразитує на злакових рослинах (наприклад, пшениці).

Після відкриття, дану речовину використовували для лікування різних розладів і захворювань психіки, наприклад шизофренії. Первинні результати медичного використання демонстрували великий потенціал, проте використання ЛСД згодом вийшло з-під контролю, в молодіжному середовищі і придбало дуже великий розмах, що викликало політичний скандал і привело до повної заборони ЛСД для будь-яких цілей, як медичних, так і рекреаційних, а також духовних. (ми ще не раз побачимо, як майже недосліджену речовину з великим потенціалом просто брали і забороняли в гарячці)

Типова доза ЛСД знаходиться в діапазоні 50—150 мкг, а доза, при якій відчувається пороговий ефект дії, складає 20—30 мкг — це надзвичайно мала кількість речовини. По одній з оцінок, кількість молекул, проникаючих безпосередньо в мозок, рівна 30—40 тисячам. Даний факт демонструє абсолютно унікальні психоактивні властивості ЛСД, показуючи, що всього декілька тисяч молекул речовини на мільярди клітин головного мозку здатні відчутно впливати на психіку людини. Наприклад, для активної дози мескаліна в 0,2—0,5 г відповідна доза ЛСД приблизно рівна 100 мкг (за оцінкою, проведеною Альбертом Хофманном). З цього виходить, що психоактивна сила дії ЛСД в 5—10 тисяч разів більша, ніж у мескаліна!

Одне з досліджень 1960-х років вивчало питання використання ЛСД як знеболюючого для лікування хронічних болів, викликаних онкологічними захворюваннями або серйозними травмами. Навіть для незначних доз, менших, ніж звичайні психоделічні, було виявлено, що як анальгетик, ЛСД діє не менш ефективно, ніж традиційні опіати (наприклад, морфій), в той же час значно довше (у ряді випадків більше тижня після піку дії ЛСД, незважаючи на те, що вже через 10 годин речовина з крові виводиться повністю)

Деякі лікарі в США нелегально використовують ЛСД для лікування кластерних головних болів – рідкісного захворювання, яке викликає надзвичайно інтенсивні больові відчуття. Хоча даний феномен не вивчався у формальній медицині, багатократні випадки підтверджують здатність ЛСД і псилоцибіна зменшувати кластерні болі і навіть переривати кластерний цикл, повністю запобігаючи майбутнім проявам синдрому.

У дослідженні 2006-го року був проведене опитування 53 пацієнтів з синдромом кластерного болю, які застосовували ЛСД і псилоцибін, і більшість з опитаних повідомило про особистий досвід цілющого ефекту. Треба відмітити, що дане дослідження використовувало малі дози речовин, що не викликають ніяких психологічних ефектів, що безпосередньо вказує на можливість використання ЛСД і псилоцибіна як ефективного лікарського засобу для лікування синдрому.

Також існує великий потенціал ЛСД для лікування алкоголізму. Ряд досліджень 1950-х років визначили, що використання ЛСД для лікування алкоголізму має 50 % успіх, що перевищувало в п’ять разів десятипроцентний успіх звичайних, традиційних на той момент методів.

ЛСД, як і будь-яка психоделічна речовина, може проявити латентні психічні захворювання. ЛСД однозначно не слід вживати емоційно нестійким людям, оскільки зміна емоцій під його дією може відбуватися дуже швидко і неконтрольовано.