Про несподіванки і спільних ворогів
І зійшлися в фінальній битві сили Добра і Зла. Об’єднання благородних ельфів, могутніх гномів і ніяких людей під керівництвом нащадка Гаргаротських драконів Дедріка Русого приготувалося до штурму останнього оплоту Зла.
В ворожій фортеці проводились останні підготовки до кривавої бійні. Керівник сил темряви, Барлог Лихий, проводив останній інструктаж – виставляв на позиціях лучників-гоблінів з потужними луками в половину людського зросту (або в повний ріст одного дварфа, або півтора хобіта). Перевіряв озброєність елітних оркських підрозділів, роздавав тумаки неповоротким ограм. Армії готові були битися до останнього.
Світало. З фортеці, вийшов ворожий гарнізон. На вітрі розвивалися чорно-алі плащі, вилискували проти сонця шоломи. Назустріч їм видвинулись сили Добра.
Дві велетенські армії стояли одна навпроти одної, чекаючи, що супротивник кинеться в атаку першим. Спітнлі руки стискали руків’я пудових мечів, тремтячі руки натягували до максимуму тетиву. Дедрік Русий, ветеран не одного десятка битв, заніс руку, щоб віддати наказ атакувати…
“Барлога” – з натовпу виринув хобіт і побіг між арміями – “Барлога Лихого, покличте Балога”. Лучники опустили луки, вояки підняли забрала – “Терміново! Барлога сюди!”.
З-поміж червоно-чорного натовпу вийшов молодий вояка в срібній кольчузі – “Що тобі потрібно, малий недогризок дбра? Я слухаю!”. Хоббіт віддихався – “Там… Хух… Там… Там по тебе батько прїхав, забирає в село на польові роботи”…
Дві армії тупо стояли дивилися, як в червону “Ниву” з страшною лайкою пакувався Федько”Барлог”Лихоєдов. Нива газонула і керівник темних рольовиків поїхав боротися з страшними бур’янами, залишивши на землі алюмінієву кольчугу і дерев’яний дворучник.
Керівник тепер об’єднаної армії Добра і Зла сплюнув і махнув рукою на північ. Армія понуро побрела брати штурмом найближчу кафешку…