Якщо раптом я писатиму свою книжку. І вона раптом буде фантастичною, і вже зовсім раптово мені треба буде туди вписати перехід в паралельний світ, або куди там зазвичай переходять, то цей вихід буде в фотосалоні, в якому я сьогодні був по робочим питанням.
Розпочати можна з того, що такої концентрації красивих дівчат я не бачив давно. Хоча чому тут дивуватися? Ну фотосалон, на фотопринтерах фотографії друкуються фотомоделями і їх потім розвозять фотокур*єри. Але всеодно якось незвично, особливо коли ця краса качає стегнами туди-сюди, а ти з голодними очима сидиш за компом і розумієш, що своєю худою фізіономією і бородою Бен Ладена порушуєш гармонію місця. І он вже з фотопринтера фотокорейці, які тут підозріло схожі на фотокитайців, дістають фотобрак і складають в окремий фотоящик і дивляться на твою бороду і недобре кивають головами. Ні, вони дуже приємні – посміхаються постійно, очі винуваті, але коли вони лопочуть щось на своєму фотокитайському діалекті, то зрозуміло, що цей окупант матами тебе може обкладати посміхаючись, і тільки дулі під столом стискаються в люті. Доречі фотобрак використовується з користю. По-перше це чудова підставка під чашку з кавою. Стоїть чашка на фотці, а з-під чашки вухо стирчить чиєсь, обреготатися можна. По-друге, його можна використовувати в якості стікерів. Ага, вся стіна обвішана фотками з телефонами, нотатками, схемами, ніби якась банда сексуальних терористів розробляла план дій. Так і чутно по салону:
- Лєночка, а коли Олєнькі в банк їхати?
- А де подивитися?
- А там на корові в зеленому записано
Зручно. Треба випускати нотатники такі, де замість номерів сторінок якісь яскраві фотографії. Ось вам ідея на двітищі. Прекрасне місце, треба ще якось завітати на вухату каву обов”язково.
ЗІ: А мій номер записали на фотографії якоїсь частини тіла схожої на жіночі груди, тільки фотка нерозбірлива дуже. Можливо то кактус був. Сказали, що фоток з моджахедами у них немає. Але ж уявіть як круто звучатиме:
- Лєночка, подзвони нашому програмісту
- А де номер
- У мене там на цицьках пошукай
Заради цього я і їхній китайський вивчу.
1. Народилася у мене дочка Тетяна. Ще в четвер народилася, а вам не казав, бо часу не мав взагалі. Хоч мала, та на своїх батьків вже схожа. На маму схожа носом і криком. На мене схожа одним вухом і єхиндою помішкою на ліву сторону. Мене вже пізнає доречі – язика показує. Інших теж пізнає – какуляє моментально і єхидно посміхається. Не саме приємне привітання, але родичам подобається. Ніколи їх не розумів. Сова страшенна – до чотирьох годин ранку верещить і ми біля неї носимось як навіжені. Після чотирьох ми теж носимось, правда мала спить і ентузіазму у нас вже поменше.
Всім привіт. Цим записом я відкриваю блог імені себе з преферансом і поетесами. Можете заходити сюди щоб подивитися на